Гондольєри – особлива каста та легендарний символ Венеції. Адепти цієї професії такою її не вважають – вони називають свою справу справжнім мистецтвом. Напевно, найбільш часто у Венеції фотографують саме гондолу – це заняття давно перетворилося на туристичний must have. Нещодавно влада значно змінила правила, згідно з якими надалі будуть поповнюватися ряди гондольєрів.

Від батька до сина: професія у спадок

Міська рада Венеції прийняла довгоочікуване рішення, яке наділяє одну з найдавніших професій міста на воді завидним привілеєм. Зваживши на багаторічні благання місцевих гондольєрів, влада на законодавчому рівні визнала їх службу сімейною справою, яка буде передаватися з покоління до покоління, немов дворянський титул.

До сьогоднішнього дня дозвіл на роботу видавався виключно муніципальними органами. Після смерті гондольєра його ліцензія поверталася міській владі, де у подальшому вибирали наступника зі списку претендентів. Щоб удостоїтися честі бути записаним у заповітний реєстр, необхідно було прослухати курс у школі гондольєрів, де навчають іноземних мов, історії Венеції та етикету, а також пройти «випробування веслом», тобто здати спеціальний іспит. Наразі ж для отримання ліцензії необхідно лише довести, що у розпорядженні сім’ї є гондола, на якій кандидат практикувався протягом останніх чотирьох років. Щоб поповнити ряди однієї з самих знаних професій світу. нащадку гондольєра доведеться лише витримати практичний іспит з веслування.

На думку гондольєра з 40-річним стажем Роберто Луппи, у цих тестах немає великої необхідності. «Син гондольєра зобов’язаний бути краще свого батька, інакше сім’я потім не відмиється від ганьби», – стверджує він. Роберто підтримують колеги, які називають професію гондольєра мистецтвом, що залишиться таким, тільки якщо воно буде передаватися у спадок. Ніякі курси не здатні навчити секретам майстерності, що дбайливо зберігаються у родині гондольєрів, вважають вони. Зараз у списку венеціанських гондольєрів всього 433 особи, серед яких лише одна жінка – Джорджія Босколо. «Місцевих гондольєрів можна порівняти з муранським склом. Або вони народилися у Венеції, або ми маємо справу з підробкою. Те, що ми захищаємо цю категорію, зовсім не означає, що зараз вони прикриватимуться своїми привілеями. Навпаки, цим жестом ми підживлюємо культуру, яка наповнює диханням унікальне місто», – резюмує президент асоціації венеціанських гондольєрів Андреа Балбей.