(Із книги Лесі Олендій “Mia Italia”. Скорочено)

За три дні до Нового року відвідуємо кінотеатр. “Capodanno in New York” (“Новий рік у Нью Йорку”) Гаррі Маршалла – кінострічка про життя й пригоди героїв напередодні Нового року.  Герої – співак, який бере участь у новорічному шоу і його подруга, котра готує новорічний стіл для світського Нового року, секретарка, яка вирішила втілити в життя дані собі обіцянки, журналістка, батько якої помирає у лікарні в той час, як вона працює на Таймс Сквер… і ще кілька інших. В “Іронії долі або З легким паром” Ельдара Рязанова з героями не так заплутано. У будь-якому випадку американська комедія зуміла підсилити романтичний настрій напередодні Нового року. Хочу кудись у романтичну атмосферу новорічної ночі. Чи вдасться? 

Крістіна і Дієго традиційно збираються у гори, ми не встигли з бронюванням місць. Назавтра Марчелло очікує відповідь від клієнта, який 50 на 50 обіцяє місця для святкування Нового року у власному гірському будиночку. За умови, якщо туди не вибирається його сестра з сім’єю. Наступного дня – 30 грудня Марчелло приносить додому “новину” – Новий рік святкуємо вдома. 31 грудня – ще новина – Патрісія запрошує нас приєднатися у товариство самотніх жінок для спільного святкування у ресторані. Уявляю собі цю картину: три незаміжніх італійки, із двома з них я взагалі незнайома і – я з Марчелло… Ні! І ще раз ні! – вирішила одразу… Моє рішення – запрошую Патрісію до нас спровадити разом старий рік і зустріти новий. Готую скромний стіл: шпротний салат, канапки з ікрою й брезаолою, фаршировані грибами яйця, запікаю курку з картоплею. До приходу Патрісії випиваємо з Марчелло перший келих за знаковий для нас рік, що минає. 

Патрісія приносить фруктовий торт. 

Я й не знала, що вона не любить риби, то ж з подвійним апетитом наминає, прихвалюючи яйця, закусує канапками з брезаолою – до подачі курки з картоплею їсти їй більше нічого. Старий рік проводжаємо вином. Брют – сухе ігристе вино плануємо взяти з собою на зустріч Нового року просто неба. 

Без шампанського!… Італійці, що поважають себе, поганого шампанського не п’ють, надаючи перевагу ігристим винам (spumante) високої якості. І їм навіть на думку не спадає називати усі ігристі вина шампанським. 

Брют й куплені Марчелло увечері петарди забуваємо удома. За десять хвилин до дванадцятої, розтовхуючи святкуючу публіку, оббігаючи пари, які навчаються танців, шукаємо намет, де продають брют. Вистоюємо чергу. За дві хвилини до дванадцятої пляшка вина у нас в руках. Відкриваючи на ходу, щодуху мчимо до міської ратуші. Прибігаємо, коли годинник починає відбивати дванадцять. Новорічні фейєрверки, сміх, радість – у найголовнішого свята року незмінний настрій. Підтанцьовуємо під музику “живого” колективу, роздивляємося вуличну експозицію художніх робіт, блукаємо поміж наметами святкового ярмарку. Завершуємо святкування у нас вдома…