Одна з найпопулярніших архітектурних пам’яток Італії – Пізанська вежа. Її будівництво з перервами тривало майже 2 століття – з 1173 р по 1360 р. Мало хто знає, що вежа є частиною міського собору Санта-Марія Ассунта, а точніше його дзвіницею. Вона приваблює туристів завдяки своєму оригінальному ненавмисному нахилу. І чи мала б Пізанська вежа таку популярність якби була рівною?

На місці, де стоїть Пізанська вежа, переважає мулистий і глинистий грунт, через це вона і почала хилитись на південь ще на самому початку будівництва. Висота фундаменту становить всього три метри, в поєднанні з м’яким грунтом – це і призвело до нахилу Пізанської вежі. Тільки за 10 років фундамент просів на цілих 30-40 см.

За 8 століть Пізанська вежа відхилилася від вертикальної осі більше ніж на п’ять метрів – щорічно вона просідає ще на 1 мм. Різниця між рівнями південної та північної частин фундаменту становить понад два метри.

Проект споруди спочатку був помилковий, тому версія того, що такий нахил був задуманий архітекторами – не вірна. Але ця помилка, як видно, тільки зіграла на руку пам’ятці.

Зведення Пізанської вежі почали 9 серпня 1173 року, через сторіччя після будівництва Пізанського собору.

Ще коли закладався фундамент було з’ясовано, що глинистий грунт під дзвіницею просідає, і спорудження призупинили на рік. До 1178 року було зведено вже три поверхи вежі – будова почала хилитись в південну сторону і в цей раз будівництво відклали майже на 100 років.

У 1272 році, коли нахил Пізанської вежі становив 50 см, будівництво відновилося. Керівником проекту був призначений Джованні ді Сімоне. До 1284 року висота вежі становила 48 метрів, було побудовано шість поверхів з лоджіями-галереями. Незважаючи на те, що Джованні ді Сімоне намагався випрямити вісь будівлі, відхилення Пізанської вежі однаково продовжувалося. Вежа вже мала крен в 90 см від вертикальної осі – і знову будівництво призупинили.

У 1319 році був побудований 7 поверх дзвіниці, а в 1360 році – останній, 8 поверх (церковний). До цього моменту становив уже майже 1,5 м.

Незважаючи на те, що роботи завершилися і в загальній сумі будівництво Пізанської вежі тривало 187 років, в подальшому вона все одно піддавалася дослідам по вирівнюванню. В середині 20 століття була створена спеціальна комісія для того, щоб не допустити руйнування місцевої визначної пам’ятки. За сьогоднішній день реставраційні роботи ведуться безупинно, проводяться підземні роботи, необхідні для зміцнення фундаменту і збереження стійкості кривої Пізанської вежі.

Усередині башти розташовані галереї, з’єднані арками, також є просторий зал, стіни якого викладені барельєфами із зображенням міфічних тварин, на самому верху знаходиться дзвіниця з арками для семи дзвонів. Всі дзвони в робочому стані, їх можна почути в полудень, а також перед кожною месою в соборі Санта-Марія Ассунта.

Стіни вежі виконані з каменю і декоровані мармуром світло-сірого і білого кольору. Є зал з відкритою стелею, під час нічного відвідування падаючої вежі, можна спостерігати зсередини за зоряним небом.

На Пізанську вежу ведуть 294 сходинки, виконані з натурального мармуру. До верху ширина сходів зменшується, на останньому ярусі вона становить всього 40 см. Тому туристи по черзі рухаються або вгору, або вниз – для регулювання руху є спеціальний персонал.

Заглянувши в оглядові вікна на внутрішніх стінах, можна переконатися, що Пізанська вежа всередині порожня. Починаючи з п’ятого ярусу є можливість вийти на оглядові майданчики, оснащені огороджувальної сіткою. На восьмому поверсі сітки немає і з висоти відкривається чудовий вид на околиці.