До католицького Різдва ще добрячий місяць часу, проте в італійських супермаркетах вже зваблюють клієнтів своїм різноманіттям головні солодощі цього свята – panettone (панеттоне). 

Відомо, що улюблений усіма італійцями і не лише ними смаколик народилився у Мілані. Якщо розкласти слово panetonne на дві частини, отримаємо цікаве звучання – pane tonne. Що ж воно означає?

Джерела розповідають історію із середньовіччя про Тоні – прислугу міланського герцога Людовико Марії Сфорца, більше знаного як Людовико Моро.Тоні вигадав цей десерт для святкування італійського Різдва. А сталося це ось як. 

Напередодні Святої вечері усі кухарі займалися приготуванням страв та ласощів, які користувалися великою популярністю у закусочних. Вони були настільки зайняті, що головний шеф-кухар попросив дванадцятирічного хлопця на ім’я Тоні, стежити за випіканням великих пісних пампухів у духовці.

Десерт, що повільно піднімався в печах Палацо Реале, подавався наприкінці трапези і його треба було добре приготувати, щоб гідно закінчити святкування Різдва. Стомлений після днів напруженої роботи Тоні на кілька хвилин заснув. Цього короткого відтинку часу виявилося достатньо, аби пампухи пригоріли. Підліток не знав як спокутувати провину перед шеф-кухарем та гостями. Ризикуючи, хлопець запропонував для гостей герцога десерт, який приготував на Різдво для себе та своїх друзів, використовуючи залишки тіста з пампухів, до яких згодом додав яйця, масло, цукати та родзинки. 

Головний шеф-кухар спершу вагався. Проте вражений ароматом і здивований куполоподібною формою торта, вирішив подати його гостям. Герцогиня, яка скуштувала його першою, одобрила словами “Відмінно!” Її підтримали всі гості. Герцог привітав головного шеф-кухаря, який, однак, не зізнався, що смаколик приготував не він, а хлопчик Тоні. Проте у Мілані незабаром поширилася правда. І десерт, поданий герцогу, на міланському діалекті назвали “el pan de Toni”. На честь його винахідника. 

Минули роки. Рецепт, перетнувши придворні стіни та охопивши всю Італію, з “пан де тоні” перетворюється на панеттоне.

Існує й інша історія про походження панетонне. Події у ній також відбувалися за правління Людовико Моро. Проте головним героєм у ній виступає Угетто, молодий син Джакомо Ателлані (палац якого, подарунок Моро, знаходився біля церкви Санта-Марія-делле-Грація). 

Хроніки того часу розповідають, що молодик шалено закохався в Адальгісу, дочку сусідського пекаря. Однак, зважаючи на скромні статки сім’ї дівчини та погану репутацію пекарні, Ателлані не одобрили вибір сина. 

Щоб вирішити ситуацію, Угетто найнявся помічником у магазин до пекаря. Міркуючи про те, як допомогти майбутньому тестю, вирішив вдосконалити хліб, додавши до нього масло та цукор. Це принесло приголомшливий успіх. Під час другого приготування юнак додав невеликі шматочки цукатів і яйця. Новий рецепт виявився настільки вдалим, що все село стояло в черзі біля дверей пекаря, щоб скуштувати це солодке. І, звісно ж, успіх пекарні і новий смачний хліб посприяли одруженню Угетто та Адальгіси.

Проте обидві історії всього лиш гарні легенди. Насправді ж походження панеттони має точну історичну основу.  

П’єтро Веррі у своїй “Історії Мілана”, виданій між 1782 та 1799 роками, повідомляє, що в давнину Різдво у Мілані святкували трьома великими пшеничними хлібинами, які ламали, розділяючи поміж усіма членами сім’ї. За словами Веррі, обряд відзначав той же ж міланський герцог Сфорц.

Ймовірно, з цих великих хлібин і походить солодке панеттоне. 

Традиція вживати спеціальний хліб на Різдво підтримується історично. З 1395 року всім печам у Мілані дозволяли готувати хліб із пшениці лише на Різдво. Міланські корпорації вирішили, що поділ між хлібом бідних та хлібом заможніх і благородних у день Рідва не повинен існувати. Усі повинні були споживати той самий хліб як символ спільності та рівності. Це був “пан де Скіорі”, або “пан де тонн”, що означає хліб високого гатунку, виготовлений із пшениці з маслом, цукром та цибібо.

Різдвяний хліб затвердився офіційно. 1606 року у першому мілансько-італійському словнику згадується термін “Панатон”, що означає великий хліб, який зазвичай роблять на Різдво. А Франческо Черубіні у своєму знаменитому міланезько-італійському словнику, надрукованому між 1839 та 1856 роками, зазначає: “Панатон чи Панатон де Натал – різновид пшеничного хліба, із додаванням масла, яєць, цукру та винограду”.

Можливо, “Пан де тон” є прапрадідом сучасного панеттоне. Проте справжні революційні зміни цього десерту торкнулися у 1919 році, коли Анжело Мотта навчився виготовляти панеттоне промислово.

Відтоді традиційний кондитерський десерт надходить на столи мільйонів споживачів.