Кілька років тому подруга із США, збираючись на відпочинок у Європу, запитала мене, яке місто в Італії краще відвідати – Рим чи Мілан.

“Щоб познайомитися з пам’ятками колишньої Римської імперії і побувати у Ватикані, безперечно – Рим, – відповіла я. – Щоб побачити головну архітектурну окрасу міста Дуомо, Тайну Вечерю да Вінчі (у випадку попередньої купівлі квитка) і ще кілька цікавинок, пошопінгувати і зустрітися зі мною – однозначно Мілан”. 


Туристам, звісно, цікавіше там, де є багато що подивитися. І хоча Мілан – не скарбниця численних архітектурних пам’яток, тут варто побувати. Хоча б задля того, аби побачити Дуомо та розкіш центрального комерційного центру міста – галереї Вітторіо Емануеле з її купольною стелею, розписами і биком на долівці, що виконує усі бажання тих, хто покрутиться тричі дзигою на його геніталіях. Щодо здійснення бажань, то, як кажуть, хто у що вірить, те й отримує. 

 
Отож… Мілан – найважливіший фінансовий і діловий центр Євросоюзу та економічна столиця Італії. Мілан – центр культури, архітектури й моди. Мілан – місто, у якому творив тосканський майстер Леонардо да Вінчі і де у театрі “Ла Скала” співала уславлена українка Соломія Крушельницька. В італійській прем’єрі однієї з найяскравіших опер ХХ ст. – “Саломе” Ріхарда Штрауса силою свого таланту Крушельницька зуміла піднести і облагородити образ головної героїні. На честь цього театрального успіху співачки в Італії викарбували золоту, срібну та бронзову медалі з профілем Соломії у ролі Саломе.


Театр “Ла Скала” ззовні нічим непримітна будівля. Аби отримати естетичну насолоду від його інтер’єру, туди варто ходити слухати опери або дивитися балет. Серед експонатів музею, що працює при театрі – погруддя Соломії Крушельницької авторства українського скульптора Ярослава Скакуна. 

 
Туристів “Ла Скала” зазвичай не цікавить. Натомість усі іноземці, які вперше приїхали у Мілан, запитують, де знаходиться церква Санта Марія делле Грація. Ця історично-релігійна пам’ятка, унікальний об’єкт колишнього домініканського монастиря знана завдяки настінному розпису “Тайна вечеря” Леонардо да Вінчі. Намальований він у колишній трапезній, а сьогодні музеї великого майстра. 


“Тайна вечеря” да Вінчі пережила чимало випробувань: фреску нищила повінь, монахи, пробиваючи стіну в кухню, розбили її частину, залишивши Ісуса без ніг. Під час окупації Наполеона у трапезній влаштували конюшню, згодом – в’язницю. А під час ІІ світової війни приміщення, розписане великим майстром, майже повністю зруйнувала бомба. Однак розпис зберігся, а після війни його реставрували. Реставрація тривала з 1978 по 1999 рр. 


Шедевр да Вінчі виконано у своєрідній техніці – поєднання олії з темперою – не характерною для фресок, що й спричинило її руйнування.


Інша історико-архітектурна пам’ятка Мілану пов’язана з іменем да Вінчі – замкова фортеця Сфорца. Разом із Браманте, іншим представником мистецтва Великого Відродження, Леонардо керував перебудовою резиденції герцога Сфорца – самообраного правителя Мілану. 


З 2012 року з початку червня до кінця серпня на сцені, встановленій в оточенні замкових мурів, проводиться Estate Sforzesco (Літо Сфорца). Це присвячені музиці вечори для любителів найрізноманітніших стилів: від класики до джазу, від року до естради, від церковних співів до панку. Estate Sforzesco – музичний, театральний і танцювальний фестиваль найкращих музикантів, колективів, артистів, рівень яких визначають три основних критерії – якість, оригінальність, іноваційність. 


Прохід через подвір’я замку виводить до парку Семпіоне, в озерцях якого живуть численні червоно і жовтовухі черепахи. Стежки парку ведуть до арки миру – історичних парадних воріт у Мілан. Колись через них у місто тріумфально в’їжджали італійський король Вітторіо Емануеле ІІ та останній монарх Франції Наполеон ІІІ. 


Геніальний Да Вінчі, який активно творив у Мілані, пам’ять про себе залишив і в головному соборі міста – Дуомо. Разом із Браманте він розбавив готичний стиль  храму елементами ренесансу. Проте цікавий Дуомо саме його готичними фомами. 
Наприкінці ХУІ ст. собор урочисто відкрив святий Карло Борромео. Той самий, скульптура якого височить в Ароні, над Лаго Маджоре. У Міланському Дуомо він і похований. 


Міланський Дуомо – поєднання монументальності, розкоші білого мармуру, витонченості готики. Творіння чотирьох століть, Дуомо щоразу вбирався в нові елементи найрізноманітніших архітектурних форм. 


На верхівці собору – чотириметрова, із золоченої бронзи скульптура Богородиці. 3,5 тисячі інших скульптур прикрашають фасад храму. У середину ведуть п’ять великих бронзових дверей із рельєфними зображеннями життя Христа. Ітер’єр Дуомо такий же ж вражаючий, як і його фасад: півсотні прикрашених статуями масивних колон, вітражі, частина яких датується ХУ ст., мозаїка під ногами з іменними написами, мощі кількох католицьких єпископів. Тут вміщається 40 тис. осіб.