Історія міста Аквілея (Aquileia) у регіоні Фріулі Венеція Джулія, в провінції Удіне, випереджає народження Венеції і своїми пам’ятками сягає давньоримських часів. Цьогоріч Аквілея – італійська спадщина ЮНЕСКО та одна з найважливіших археологічних пам’яток країни святкує 2200 років свого заснування. 

Історія міста

У давнину Аквілея була воєнним форпостом, який разом з Равенною, завдяки багатству морської та річкової торгівлі, уособлював силу римської влади. Згодом Аквілея стала центром управління і авторитетом християнства. У пік розквіту міста, близько четвертого століття нашої ери, його населення досягло 80 тис. жителів. Натомість сьогодні тут проживає трохи більше трьох тисяч мешканців.

Domus di Tito Macro

Аквілея знана своєю мозаїкою. Історичні розкопки допомагають ще більше оцінити її цінність та захоплюючі знахідки Національного археологічного музею.

“Оскільки більша частина античного міста залишилася неторканою і давно похована, вдається повернути уявлення про те, що Аквілея була життєво важливим центром стародавнього Риму”, – розповідає Крістіано Тіуссі, директор фонду Аквілея. Він готується до відкриття у квітні одного з великих сюрпризів, пов’язаних із святкуванням 2200 років міста – Domus di Tito Macro. Domus di Tito Macro – пам’ятка І століття, один із найбільших у північній Італії, 1500 квадратних метрів, що відроджуються завдяки інноваційному проекту реконструкції доріжок навколо чудових мозаїк. Додавання даху в стилі того часу створює відчуття перебування всередині давньоримської резиденції. Реконструкція вартістю шість мільйонів євро включає також майбутні інвестиції в 3D-технології, щоб запропонувати вражаючий досвід повного занурення.

Археологічний музей

Інша велика новина 2020 року щодо Аквілеї стосується другого поверху Археологічного музею, відкритого минулого року, відреставрованого та розширеного у Villa Cassis ХІХ століття.

Другий поверх буде присвячений Tesoro del Museo: монетам, коштовностям, дорогоцінному камінню та різьбленому бурштину. Виставлятиметься понад п’ять тисяч експонатів з найважливіших колекцій у світі, які наразі залишаються закритими у сховищах.

“Аквілея, – пояснює археолог Елєна Брайдотті, – була процвітаючим комерційним центром, кінцевою точкою вулиці бурштину, відомим центром обробки та різьблення давньої Римської імперії. Чудові браслети, каблучки, намиста та сережки виготовляли в майстернях аквілейських майстрів. Звідси у двері Середземномор’я, завдяки наявності річкового порту, що з’єднував місто безпосередньо з сусіднім Градо на Адріатиці, проходило все: метали, мармур, деревина, тканини, хутро, спеції, олія, пшениця, вино, народи з Західу і Сходу, з Півночі і з усього Середземноморського басейну, у горнилі релігій і культур, які жили разом”.

Basilica di Santa Maria Assunta

Чудовий урок історії цього горнила релігій і культур зустрічається також у мистецтві, в патріархальній базиліці Санта-Марія Ассунта, концентраті епох і стилів: колони IV, V століть, капітелі та арки 1000 року, покриття 1400-х років. І художній апогей – склеп у фресках XII ст. Але найбільше дивує, хвилює і розважає мозаїка у склепі розкопок. Це – один із найнеординарніших підлогових комплексів у світі: понад 750 квадратних метрів, найбільший та найстаріший на Заході, побудований на початку четвертого століття. 

Що означають омар на вершині дерева чи голова до голови півня та черепахи або ж ангели на морському дні чи в рибальському човні? Всі вони є релігійними символами зорі християнства. Читаючи натяки на проповідь Євангелія (“Я зроблю вас ловцями людей”), човен представляє Церкву, сіті Царства Небесного. А відкинутий жахливою рибою Іона є метафорою воскресіння Христа.