У сонячній Італії, де сніг узимку навіть в її північній частині сприймається як явище з категорії форс-мажорних, європейський гірськолижний курорт Лівіньйо (Livigno) у регіоні Вальтелліна живе за власними природніми настроями. Сніг дев’ять місяців у рік для мешканців Лівіньйо – звичні погодні умови. Так само як їхня економічна відокремленість від італійських законів.

Лівіньйо “потопає” (1816 м) у гірській долині Альта Вальтелліна в оточенні гірських хребтів Моттоліно і Кароселло. 1805 м над рівнем моря розкинулося озеро Лівіньйо.

Дорога до Лівіньйо довга серпантиниста. До середини ХХ століття ця гориста місцевість була цілковито відрізаною від решти території країни. Тутешнє населення встановило у ній власний економічно-територіальний устрій. Коли в минулому столітті до Лівіньйо проклали дороги і звели там перший готель, збирачі податків вирішили підпорядкувати місцеве населення загальноіталійським економічним законам і правилам життя. Проте незалежні горяни поставили питання руба: або ми залишаємося територією Італії і живемо за власними правилами. Або обираємо цілковиту економічно-територіальну незалежність. Італійський уряд, не бажаючи втрачати територію, погодився на економічну автономію Лівіньйо.

Сьогодні серед європейців Лівіньойо знане як зона вільної торгівлі і популярний гірськолижний курорт. У Лівіньйо їздять за дешевим бензином, цигарками, алкоголем, парфумами та на зимовий відпочинок. Для любителів гірського спорту тут працює понад 150 км трас для лиж та сноубордів. Численні готелі, приватні садиби, ресторани, піцерії, бари, магазини Duty Free змагаються за увагу клієнтів. Продавці у магазинах заохочують туристів до дегустації лікерів місцевого виробництва. А окремі власники дерев’яних котеджів пропонують прокат лижного спорядження разом із орендою кімнати.