Велич Данте Аліг’єрі в італійській літературі визначається його переходом до сучасної літератури у творах “Нове життя” (“Vita nova”) та “Божественна комедія” (“Divina Commedia”). Його епічна “Divina Commedia” – один із найбільш майстерних шедеврів італійської мови та поетичного стилю. Саме тому його часто називають Творцем сучасної літературної італійської мови.

Данте Аліг’єрі народився у Флоренції 29 травня 1265 року, в родині дрібної знаті. Довгий час вважався однією з романтичних постатей та одним із найбільших поетів на італійській сцені. Почуття до  Беатріче, стали, за його визначенням, любов’ю всього його життя та натхненною музою. Вони майстерно оспівані ним у вищезазначених творах, особливо у “Vita nova”. У “Божественній комедії” Данте змальовує Беатріче як шляхетну Душу, яка скеровує його в подорожі до Неба.

Дорослішав Данте дуже швидко. Коли йому було близько десяти років, помирає його мати Габріелла. У 1283 році помер його батько Аліг’єро ді Беллінсіоне, торговець. І в 17 років Данте стає головою сім’ї.

Данте Аліг’єрі. Цікаві факти

КОХАННЯ ВСЬОГО ЖИТТЯ

Майбутньому поетові-письменнику було дев’ять років, коли він вперше побачив Беатріче Портінарі і закохався у неї. Нерозділені почуття до Беатріче процвітали з роками. Згідно з джерелами, їхня наступна зустріч відбулася через 9 років після першої. І хоча протягом життя вони зустрічалися лише тричі, його кохання до неї було сильнішим за шлюб Беатріче з іншим чоловіком, за його власний шлюб з іншою жінкою та пережило навіть передчасну смерть Беатріче в 1290 році, у віці 24 роки.

У 20 років Данте Аліг’єрі одружується з Джеммою Ді Манетто Донаті, що належала до вторинної гілки великої шляхетної родини. Жінка народжує йому четверо дітей: Якопо, П’єтро, Джованні та Антонія. Ім’я дружини Данте не згадує жодного разу ні в одному зі своїх творів.

ВЧЕННЯ ТА ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

Юний Аліг’єрі дотримується філософських та богословських вчень францисканської (Санта-Кроче) та домініканської (Санта-Марія-Новелла) шкіл. У 1292 році, через два роки після смерті Беатріче, він почав писати “Нове життя”. Данте дуже рано присвятив себе поезії, вивчаючи філософію та теологію, зокрема Арістотеля та Святого Томаса. 

1300 року Данте обрали на посаду пріора – зберігача виконавчої влади. Згодом його втягують у політичний конфлікт, звинувачують у корупції, відсторонюють від державних посад і засуджують до сплати великого штрафу. Оскільки Данте відмовляється виступати перед суддями, його засуджують на конфіскацію майна та вигнання з Флоренції. Почалися поневіряння поета по всій Італії. Більше до рідного міста він не повернувся.

Від смерті Беатріче до років вигнання Данте присвячує себе вивченню філософії (для нього – сукупності світських наук) і пише любовну лірику, де стиль похвали, а також пам’ять про Беатріче відсутні. У центрі уваги дискусії вже не Беатріче, а “добра жінка”. Алегоричний опис філософії простежує внутрішню дорогу Данте до мудрості. Він поневірятиметься містами, не припиняючи поглиблювати свою культуру через власні переживання.

Данте Аліг’єрі заснував теорію мови, яку він називає “видатною”, яка може бути не одним з місцевих італійських діалектів, а мовою, що є результатом роботи з прибирання, проведеного колективно італійськими письменниками. Це був перший маніфест щодо створення італійської національної літературної мови.

Близько 1315 року Данте запропонували повернутися до Флоренції. Його гордість вважає умови повернення занадто принизливими і він відмовляється.

У 1319 році Данте запросив у Равенну Гвідо Новелло да Полента, а через два роки послав його до Венеції на посаду посла. Повернувшись з Венеції, Данте страждає від нападу малярії. Він помирає у віці 56 років у ніч з 13 на 14 вересня 1321 року в Равенні, де його гробниця знаходиться і сьогодні.

Місцями Данте Аліг’єрі у Флоренції

БУДИНОК-МУЗЕЙ

Якщо вам цікаво більше довідатись, яким було суспільство за часів Данте, то початком цього маршруту є музей, створений у будинку його дитинства. Зібрана тут інформація допоможе уявити яким було життя в ХІІІ столітті. Окрім того, експонати музею розповідають про життя Верховного поета, як часто називають Данте. Три поверхи будинку розділені між політичними, економічними та соціальними аспектами його життя. Саме тут все і почалося для Данте, який виріс у самому центрі історичного центру Флоренції.

ЦЕРКВА САНТА-МАРГАРИТА-ДЕ-ЧЕРЧІ (Chiesa di Santa Margherita dei Cerchi)

Церква Санта Марґарита, що датується 1032 роком, розташована в невеликій бічній вулиці, неподалік будинку Данте, у бік Via del Corso. Хоча вона відома як “церква Данте”, тому що саме її відвідувала його родина і тому, що саме тут поет формалізував свій шлюб з Джеммою Донаті, насправді Беатріче була справжньою дійовою особою цього місця.

Згідно з легендою, останки Беатріче зберігаються саме тут. Надгробна плита сімейства Портінарі знаходиться зліва від головного входу. Однак, як стверджують деякі дослідники, її поховано в храмі Святого Хреста, оскільки ця церква належала родині її чоловіка.

За традицією, відвідувачі церкви Санта Маргарита пишуть листи до Беатріче із проханнями допомогти їм в коханні і залишають їх у невеликій корзині. 

МАСКА СМЕРТІ

Як видно з назви, схоже, що це копія обличчя Данте після його смерті, більше відома як похоронна маска. Деякі новітні дослідження, однак підтверджують, що її вирізали П’єтро та Тулліо Ломбардо в кінці 1400-х років… через 150 років після смерті Данте!

Після переходу з рук в руки маска тепер демонструється в Palazzo Vecchio, де вона стала символом як політичного внеску Данте в місто Флоренція, так і його ролі, що має принципове значення у розвитку літератури та італійської культури, а також метрика та поетико-літературний стиль.

БУДИНОК БЕАТРІЧЕ

Нещодавно проданий для реконструкції та облаштування розкішних квартир Palazzo Portinari Salviati на via del Corso 6 належав Фолко Портінарі, батьку Беатріче, банкіру та засновнику лікарні Ospedale di Santa Maria Nuova у 1288 році . Хоча він відомий як будинок Беатріче, насправді це був будинок її родини, де вона виросла і провела дитинство, а не там, де жила після заміжжя. Будинок знаходиться неподалік будинку Данте і можна собі уявити як він відчував себе, з нетерпінням чекаючи появи своєї коханої музи.

МІСТ САНТА-ТРИНІТА (Ponte Santa Trinità)

Немає жодної документації, що це насправді міст, на якому Данте зустрічав Беатріче під час одного з цих трьох відомих і унікальних випадків. Але це – відома картина “Данте і Беатріче” 1883 року. Робота художника Генрі Холідей, що експонується на Walker Art Gallery di Liverpool у Великобританії – це чудові кольори, костюми та дух того періоду. Це надає форми і життя пам’яті про одну з зустрічей, під час якої Беатріче, схоже, впізнала Данте і з якої народилися слова, що породили шедевр “Vita Nova“.

Звідси можна милуватися Ponte Vecchio.

КАМІНЬ ДАНТЕ

У будівлі, розташованій на протилежній від правої сторони Дуомо (південній стороні), знаходиться велика пам’ятна мармурова дошка із вигравіруваними словами: “Sasso di Dante”. Подейкують, що Данте часто можна було зустріти сидячим на камені, очевидно, поглиненого його медитаціями та думками. Флорентійський анекдот розповідає, що якось один чоловік пройшов повз і запитав: “О Данте, що ти любиш їсти?” Не дивлячись йому в очі, не перебиваючи невтомного потоку своїх думок, поет відповів: “Яйця!”

Наступного року чоловік знову пройшов тією дорогою і знову побачивши Данте в задумі, уточнив: “А як вони вам подобаються?” Данте відповів без вагань: “З сіллю!”

А недалеко від цього каменя, на Piazza delle Pallottole, поблизу via dello Studio, справа від апсиди Дуомо, є інший великий валун із пам’ятною табличкою і написом “I’vero Sasso di Dante” От і спробуй знай на якому саме з цих валунів любив проводити час у задумі Данте Аліг’єрі.

ПЛОЩА І БАЗИЛІКА САНТА КРОЧЕ (Piazza e Basilica di Santa Croce)

Перед церквою Санта-Кроче стоїть сувора статуя з розлюченим поглядом, виготовлена ​​з мармуру ​​в 1865 році, на святкування 600-річчя від дня народження Данте. Але правда полягає в тому, що поет, тут, у Санта-Кроче, представляє лише… свого привида! Флорентійці прагнули повернути Данте до міста після його вигнання, особливо після його слави як поета. Хоча й досі багато хто вважає його зрадником.

Данте Аліг’єрі помер і похований у Равенні. Минуло щонайменше пару сотень років після його смерті, перш ніж флорентійці вирішили повернути його додому, звівши великий пам’ятник і розмістити в храмі його останки. Вони зробили кілька запитів до міста Равенни близько 1519 року, завдяки папському розпорядженню. І папі Леву X вдалося отримати відповідь від Равенни, яка надіслала у Флоренцію… порожню труну. Схоже, монахи-францисканці, які керували останками Данте, таємно вивезли їх із могили та заховали всередині свого монастиря… Мораль історії: Данте не повернувся до рідного міста, але у церкві Санта-Кроче можна побачити його статую і іншу його гігантську статую біля храму.