Про Італію говорять, що це – країна мореплавців, поетів і святих. Щодо святих, то ім’я одного з них – Падре Піо (Отець Піо) ще за життя здобуло розголос далеко за межами країни. Монах із стигмами (ранами) Христа на тілі володів здібностями вимолювати здоров’я для важко хворих, був наділений даром надзвичайних бачень, йому з’являлися Ісус, Марія, Ангел-Охоронець. Крім того, Творець наділив його даром біолокації – одночасного перебування в двох місцях. Він передбачив папство ще нікому невідомого Кароля Войтили, знаного пізніше як папа Іван Павло ІІ.

Скульптури та зображення Падре Піо можна зустріти на вулицях і в храмах різних італійських міст. А поклонитися його нетлінному тілу і попросити про зцілення чи заступництво до Сан-Джованні Ротондо в Апулью їдуть паломники звіддаля. Про життя Отця Піо написано книги і знято фільми. До нього зносять молитви у різних життєвих потребах.

Франческо Форджоне, більш відомий як Падре Піо, народився 25 травня 1887 року в П’єтрельчіні (Pietrelcina), невеликому містечку на півдні Італії. Хлопчика охрестили наступного дня після народження. Дитинство та перші роки життя він провів у селянській, спокійній та мирній атмосфері, між будинком, церквою і школою.

Один із його духовних керівників, отець капуцинів Агостіно Даніелє розповість, що видіння у Падре Піо почалися, коли йому було п’ять років. Інший із його духовних керівників, отець Бенедетто Нарделла, в деяких своїх записках вказує: “Коли йому було приблизно п’ять років на головному вівтарі з’явилося Серце Ісуса, яке дало йому знак підійти… З цього моменту він відчув потребу повністю віддатися Богу”.

У шістнадцять років Франческо вступив до монастиря капуцинів та прийняв монаше ім’я Піо. 1910 р. його висвятили на священика в каплиці собору Беневенто, у присутності матері, оскільки батько емігрував до Америки. З вересня 1911 р. на руках Отця Піо з’явилися перші непостійні стигмати. Явище повторювалося майже щотижня до 1918 року.

Після кількох років священичого служіння Отця Піо покликали до війська, але через стан здоров’я звільнили. У липні 1916 року в супроводі отця Паоліно він вперше приїжджає в Сан-Джованні Ротондо. Цей монастир, який вважався для нього “тимчасовим”, стане його постійним домом до дня смерті. Тут його призначили директором та викладачем семінарії.

20 вересня 1918 р., під час молитви перед образом Розп’ятого Христа, Отець Піо отримав стигмати. На його долонях, стопах і в боку, появилися відкриті рани – знаки терпіння Ісуса. Вони завдавали йому болю і кровоточили до останнього дня життя. Рани на руках він змушений був прикривати рукавицями. Після кількох публіцистичних статей про стигмацію Падре Піо до Сан Джованні Ротондо почали прибувати численні паломники, бажаючи побачити незвичайного капуцина, висповідатися в нього та побувати на його Богослужінні. Починається вихор наклепів і звинувачень проти Падре Піо. Священний офіс змушений втрутитися, наклавши обмеження на Падре Піо і організувавши його вивезення з монастиря Сан-Джованні Ротондо. Це рішення провокує реакцію відданих йому осіб і наказ негайно призупиняється. Водночас вищий суд Священного Управління влаштовує численні медичні та духовні огляди. На два роки йому заборонили правити Літургію і сповідати вірних. Падре Піо продовжує життя в ідеальній покірності своєму начальству та церковній ієрархії. Коли доктор Фест дійшов висновку, що ці стигмати не можливо науково пояснити, Падре Піо дозволили звершувати Таїнства.

Після поновлення ним служіння, потоки покаяних, які поспішають отримати сакраментальне відпущення, нечисленно зростають. Настоятелі монастиря змушені ввести систему бронювання для регулювання великого натовпу та уникнення заворушень. Вірні також стікаються, щоб відвідати його Літургію. Церква монастиря не в змозі вмістити всіх, тому 5 червня 1954 року Падре Піо довелося правити Богослужіння на відкритому повітрі, на площі перед храмом. До Отця Піо їдуть видатні особистості, інтелектуали та політики з усіх куточків світу.

У темні роки Другої світової війни Падре Піо був “ангелом втіхи” для численних наречених і матерів, які приходили до нього, щоб просити молитви за своїх близьких на фронті та дізнатися про їхню долю. Але навіть у цей період недоброзичливці пишуть на нього анонімні листи, які дискредитують його моральну поведінку. Папа Іван XXIII наказує продовжити розслідування проти Падре Піо, указ Священного відомства засуджує деякі несанкціоновані книги про життя Падре Піо.

У травні 1947 року розпочинаються будівельні роботи в лікарні “Casa Sollievo della Sofferenza”, якої дуже бажав святий Піо. У травні 1956 року відбувається інавгурація лікарні, що відповідає найсміливішим клінічним потребам. Падре Піо служить Літургію на свіжому повітрі в присутності п’ятнадцяти тисяч людей. Того ж року, аби задовольнити потреби постійно зростаючої кількості численних вірних, розпочалися роботи над будівництвом нової церкви. Її закінчили і освятили 1959 року. Після відходу Падре Піо у вічність 23 вересня 1968 року збудована завдяки йому церква Санта Марія делла Грація назавжди прихистила його у своїй крипті.

2 травня 1999 року Папа Іван Павло ІІ зачислив Отця Піо до лику блаженних, а 16 червня 2002 року – до лику святих.