Карантин випробовує кожного з нас, насамперед, на психологічну зрілість та людяність. Історія корисного проведення часу на тему “Я залишаюсь вдома” від опитаних ukrita.com українців в Італії комусь, можливо, допоможе повернути втрачений психологічний баланс, а для когось може стати прикладом вміння, як не піддаватися паніці, не стресувати і не депресувати в умовах жорстокої дійсності. Адже саме поганий настрій, паніка, стрес чи ще гірше депресія послаблюють імунітет і роблять його уразливим для різних вірусів.

Власними міркуваннями про життя у час карантину, а також розповіддю про корисне проведення часу в умовах “Я залишаюся вдома” з ukrita.com поділилася Олена Громик із Мілану, викладач класичних танців в італійській школі.

“У житті завжди відбуваються зміни: значні та не дуже, ті яких ми чекаємо і ті , які проходять не залишивши сліду… І ось один з таких моментів, один з таких періодів, якого ніхто не чекав, прийшов і торкнувся кожного з нас – вірус Covid 19. Вже кілька тижнів люди по всьому світу ховаються від смертельного коронавірусу в своїх будинках. Карантин спустошив не тільки продуктові магазини, а й офіси, торговельні центри, вулиці, парки. Пандемія “подарувала” людям позапланову відпустку, але відняла можливість подорожувати і жити як звично. На даний час єдиний вихід і правило – суворий карантин! Здається нічого складного: сиди вдома і нікуди не виходь. Однак саме це виявилось найскладнішим випробуванням! – Розмірковує Олена Громик. – Ти розумієш , як тобі не вистарчає зустрічей з друзями, рідними, прогулянок на природі , навіть звичайної черги в метро чи міського шуму повсякденного життя. Все завмерло… Лише нескінченні сирени швидких допомог. У такі дні найкраще усвідомлюєш сутність життя, підтримки і єдності, сутність звичайного людського щастя. Але ми не здаємося! Усі школи перейшли на дистанційне навчання. А разом із усіма й приватна школа “Happy School”, де я працюю і викладаю класичний танець. Ми проводимо заняття з учнями онлайн і записуємо відео з готовими елементами танцю для самостійного вивчення вдома”. 

А україночки Мілану, за словами Олени Громик, мають ще й групу українського народного танцю “Folk Dance“. Завдяки інтернету вона також продовжує своє активне життя. Її учасники систематично зустрічаються на заняттях у форматі online. Вони вивчають нові танці і складають плани на майбутнє, щоб після закінчення карантину знову розповідати та доносити до італійської громади неповторну українську культуру, демонструючи невичерпну енергію та квітучу і розмаїту українську душу.

“Щоб частіше бачитись, спілкуватись і підтримувати фізичну форму навіть в умовах повної ізоляції танці підходять якнайкраще. Це – один з найприємніших способів залишатись активними, – переконана Олена. – Заняття танцями дозволяють підтримувати здорову вагу, підвищують витривалість, зміцнюють м’язи та кістки. Навіть помірна танцювальна активність знижує рівень стресу та здатна покращувати настрій. Внаслідок дії ендорфінів ми почуваємося краще та щасливіше під час танцю. Але це ще не все ! У нашій групі є також обдаровані дівчата, які пишуть фантастичні вірші!” 

Лідія Галичанська

“Чому не має правди у житті?”, – спитало тихо листя,

що бриніло  на краю гілки ніжно в самоті     

в своїй красі, що в ньому осінь запалила …               

Трава жовтіла тихо у журбі

І горобина кольором манила

І вітер заплутався у росі 

Що зранку танець з інеєм водила… 

А десь далеко в полі колосок

Тихенько в землю зерно опускало

Щоб навесні усім вітрам назло

До сонця знову щастя проростало!

Валентина Гусарук

Десь сонце в небі заблукало, 
Події дня перечитало. 
Щіпнуло хмарку на прощання.
“До завтра!”- ехо в відлунанні.
Тіні в подушки набивало
І з ними спати поспішало…
Останній погляд 
На село –
І все рожевим  зацвіло!

Десь  бджілка
Тихенько гудить –
Додому швиденько летить,
Вона з шляхом
Посварилась,
Бо з квіткою довго
Любилась…

Поважно гуси
Загелготали
(Мабуть діткам розповідали 
Як вони Рим спасали)…

Сутінки лягли
М’яким  покривалом… 
Сміх дітей  –
Допізна 
загулялись…
Вечеряти бабуся гукає…
А я все на світі забуваю –
Я пахощами щастя захлинаюсь…
І чую як шепочуть 
Поля:
“Ми кохаємо тебе,
Земля!”

“Навіть коли наше життя “поставили на паузу”, не забувайте залишатись красивими, добрими та щасливими! – радить Олена Громик. – Вчіть мови, читайте, танцюйте, співайте і працюйте над собою, щоб повернутися до життя ще мудрішими і сильнішими. А найголовніше – збережіть в собі добре серце і хоробру душу”.