Італія ввійшла в четвірку найщасливіших країн світу за останні 200 років, – повідомляє видання Focus. 

Такі дані виявили дослідження міліонів оцифрованих текстів. Крім Італії, у список щасливих потрапили також США, Великобританія і Німеччина. 

Рівень щастя вищезазначених країн проводився за аналізом електронних книжок і газет, зібраних у Google Books, а також друкованою літературою з 1820 по 2009 рік. Визначалася найчастіша вживаність позитивних та негативних термінів. 

Закономірно, що задоволення кожного індивідума власним життям пов’язано з вищим рівнем життя і добробуту, меншими проблемами зі здоров’ям і більшою продуктивністю праці. Натомість “національне щастя” напряму залежить від керівництва країни і уряду. 

Проте найщасливіша зовсім не означає, що в усі зазначені двісті років країна справді почувала себе щасливою. Згадаймо лише, що у тому відтинку Італія пережила і об’єднання країни, і разом з усім світом Першу і Другу світові війни. 

За словами Євгеніо Прото, професора прикладної економіки університету Уорвік, в італійській історії перший пік, коли громадяни країни відчували себе нещасливими, зафіксовано у 1848 році. Очевидно, це пов’язано з революційними рухами (задля зміни конституції на демократичну), які потерпіли поразку. Згодом спостерігалося зростання рівня щастя, що знову пішло на спад із об’єднанням Італії. 

З початком ХХ століття стрибок уверх позитивних настроїв італійців пов’язаний з першими важливими дослідженнями в науці і новим помітним зростанням добробуту. Це свято життя продовжувалося до початку Першої Світової війни. 
Цікаво, що у період Другої світової війни при повільному, проте стійкому економічному спаді, згідно з опрацьованими текстами, в Італії та Німеччині не фіксується різкого спаду почуття щастя. Дослідники пояснюють це можливою цензурою. Адже населення країни, яка розв’язала війну і країни, де правив  диктатор Муссоліні “не могло почуватися нещасливим”. 

На зміну післявоєнному економічному буму і зростанню добробуту у 1980-х прийшли серйозний економічний крах і глибока криза.  

Суб’єктивне благополуччя виявляється неймовірно стійким до позитивних і негативних подій у масштабах світу та країни: знижується через війни та економічні спади і зростає в найщасливіші періоди. Проте людина, як істота розумна, здатна до всього пристосовуватись і звикати. Тому швидко повертається до рівня щастя у контексті сприйняття будь-яких подій.  

Втрати рідних, близьких – невід’ємна частина життя. Психологи стверджують, що емоційний шок від втрати триває рівно 12 хвилин. Усе, що відбувається далі – неспроможність впоратися з власними почуттями та емоціями. Проте у будь-якому випадку через два-три роки наш емоційний стан повертається до звичного. Це ж стосується і людей, які втрачають кінцівки. Виняток становлять лише безробітні. У них низький рівень задоволення життям продовжується до моменту працевлаштування на нову роботу. Позитивно змінює настрій зростання доходів. Однак і до цього звикається.  

Професор Прото припускає, що, очевидно, так само на схожі чинники реагували і люди в минулому.