25 квітня Італія святкує День визволення від фашистських загарбників. Зазвичай у цей день в небо підіймаються літаки і розсікають його лініями кольорів італійського прапора.

Коли започатковано свято 25 квітня і чому обрана саме ця дата, а не та, що ознаменувала кінець Другої світової війни?

25 квітня – це дата щорічного святкування Дня визволення, який знаменує спільну перемогу партизанських військ та італійської армії та поразку нацфашизму під час Другої світової війни. Щорічно у цей день згадується боротьба, що велася з 8 вересня 1943 року проти фашистського уряду Італійської Соціалістичної Республіки та проти нацистських окупаційних військ.

Тому що 25 квітня…

З історичної точки зору, остаточна капітуляція нацистсько-фашистських сил, присутніх в Італії, відбулася 3 травня після підписаних угод у так званій капітуляції Касерти (Caserta), яка санкціонувала закінчення італійської кампанії на чолі з союзними і партизанськими силами.

Дата 25 квітня була обрана символом цієї події, оскільки вона представляла момент, коли Комітет національного визволення Comitato di Liberazione Nazionale Alta Italia (CLNAI), командування якого базувалося в Мілані, проголосив загальне повстання всіх ще окупованих територій і попросив партизанські війська накласти капітуляцію фашистським і нацистським гарнізонам до приходу союзних військ, які прорвали Готичну лінію (Linea Gotica) і просувалися через долину По (Pianura Padana).


Отже, вибір 25 квітня мав на меті підкреслити важливу роль багатьох італійців величезного фронту, який охопив найрізноманітніші політичні переконання: анархісти та християнські демократи, комуністи та соціалісти, монархісти та республіканці, об’єднаних задля припинення фашистської диктатури і вигнання нацистського окупанта.

Відступ німців та фашистів Республіки Сало розпочався з міст Турин і Мілан. Це була важлива подія для долі Другої світової війни в Італії, яка настала через місяці жорстких зіткнень, а також завдяки ефективній координації між усіма італійськими антифашистськими рухами та рухом опору.

У багатьох містах Опір вигнав німців до приходу союзників: наприклад, у Генуї, Болоньї, Турині та Мілані. Увечері 25 квітня Муссоліні покинув столицю Ломбардії, щоб знайти прихисток у Швейцарії. Йому це не вдалося: дорогою до Швейцарії він був захоплений партизанами і розстріляний 28 квітня, в день, коли в Мілані були переможені останні нацистсько-фашистські опори. 1 травня американські війська увійшли до визволеного Мілану і в той же день генерали Карл Вольф і Генріх фон Вьєнгінгф підписали безумовну капітуляцію всіх німецьких сил в Італії.
 

Народження Дня визволення

Рішення обрати 25 квітня Днем визволення (також відомим як річниця визволення Італії) було прийнято після закінчення війни, 22 квітня 1946 р. З цього приводу тимчасовий італійський уряд на чолі з президентом ради Альчіде Де Гаспері встановив законодавчим указом, що “в рамках святкування повного визволення італійської території 25 квітня 1946 року оголошено національним святом”. Річниця також відзначалася в наступні три роки, і 27 травня 1949 року закон 260 включив її назавжди до національних свят, отже, з щорічним відзначенням.

Пояснення: Указ 1946 року називається лейтенантством, оскільки Італія ще була монархією, і тому закони проголошував лейтенант Королівства Італії. У той момент король Вітторіо Емануелє III фактично відмовився від ефективного здійснення монархічних функцій, делегувавши своєму синові Умберто II роль лейтенанта, тобто того, хто здійснює королівську владу у разі відсутності чи перешкод законного царя.