Всім відомо, що проміж середньовічних хвороб лідируюче місце займала чорна смерть або чума – до речі, з латині слово pestis так і перекладається – «зараза». Проте, це далеко не всі захворювання, які тероризували людей у період Середньовіччя. Були ще й такі напасті як віспа, холера та проказа – ці хвороби, не менш смертоносні та небезпечні, також забрали сотні тисяч життів у Італії й по всій Європі. Які ж вони – середньовічні вершники Апокаліпсису?

Мікроскопічні вороги людства, або Невидимі вбивці

  • Чума в Європі з’явилася завдяки монгольським коноводам, що жили у пустелі Гобі – саме торгівці цього народу передали моторошну естафету Китаю та Індії, а вже звідти чорна смерть перенеслася до Європи, у тому числі в Італію. Цікаво, що на той час ніхто й подумати не міг про існування мікроскопічних форм життя – бактерій, які здатні вбити мільйони людей. Існувало декілька форм цієї страшної хвороби – бубонна чума, яка розносилася лімфатичними вузлами, легенева – найбільш контагіозна, та септична, що вбивала практично 100 % заражених.
  • Другий вершник Апокаліпсису – холера, так звана хвороба брудних рук. Вона проявлялася гострою діарею, яка буквально за декілька днів виснажувала людину до смерті. Вважається, що до Італії та в Європу з Азії потрапив вібріон, який мутував, тому був особливо смертоносним. Перші симптоми практично не відрізнялися від гострого проносу, але потім починалося справжнє жахіття: судоми, лихоманка, сильний біль. На жаль, люди не відразу зрозуміли, що хвороба переноситься завдяки брудній воді та немитим рукам.
  • Віспа – перша вірусна хвороба, яку вдалося перемогти завдяки вакцинації. Останній випадок захворювання зафіксували у Сомалі у 1977 році. В Італії на початку 15-го століття чорна віспа вбила тисячі людей. Хвороба спотворювала обличчя та приносила жахливі страждання.
  • І останній, четвертий вершник Апокаліпсису – це лепра або проказа. Також у хвороби є інші імена – лінива смерть, недуга Лазаря, хронічний гранулематоз та хансеніаз. Проказа активно вбивала людей у Європі 12-14-го століть (майже відразу після цього розпочалася епідемія чуми). На той час існувала жорстока традиція: хворий міг виходити за ворота ізолятору виключно з дзвіночком на шиї, щоб попросити милостиню (багато людей, заражених лепрою, втрачали голос, тому не могли звернутися до ближнього звичним способом). Проказа спочатку вражала шкірні покриви, а потім вже внутрішні органи та м’язи. Хвороба, як і чорна віспа, спотворювала обличчя та тіло – відгнивали носи, пальці, вуха та ін.

Таким чином, страшні хвороби та епідемії будуть вирувати, доки існує людство. Інша справа, як з ними боротися. Тому іноді дуже приємно усвідомлювати, що ми живемо у 21-му столітті, а не у темному невігластві Середньовіччя…

Коментарі