Масштабна епідемія бубонної чуми у 17-му сторіччі значно спустошила північну та центральну Італію. По-іншому цю пошесть називають Великою чумою Мілану, бо вона, згідно з різними даними, звела у домовину 25 відсотків населення країни. Епідемія вважається другою навалою страшної хвороби, що бере початок від Чорної смерті 14-го століття. Хто заніс пошесть на Апеннінський півострів?

Тридцятилітня війна та церква на честь божественного спасіння

Чума до Італії прийшла завдяки французьким та німецьким воякам у ході Тридцятилітньої війни. Вперше хвороба з’явилася у місті Мантуя в 1629 році. А вже венеціанські війська, заражені чумою, рознесли смертоносну інфекцію по всій Італії. У жовтні 1629 року чорна смерть досягла Мілану. Але влада підготувалася заздалегідь та зайняла жорстку позицію щодо карантину, встановленого задля недопущення розповсюдження чуми містом. Проте, на час традиційних карнавалів обмежувальні заходи дещо пом’якшили, що спровокувало нову хвилю захворювань. Тільки у Мілані загинуло біля шестидесяти тисяч людей (при загальній чисельності населення 130 тисяч). Далі хвороба пішла до Болоньї, Венеціанської республіки, у Модену, Парму та Тироль. Пізніше чума атакувала Флоренцію, Рим, Геную та Неаполь. Наприклад, у Флоренції хвороба забрала 9 000 життів – це 12 відсотків населення, а у Вероні – 33 000 осіб (61 відсоток).

Страшні події відобразилися у історичному романі Алессандро Мандзоні «Заручені» та на полотні Ніколя Пуссена «Чума в Азоті». На честь звільнення міста від хвороби, у Венеції в 1631-1687 роках було побудовано соборну церкву Санта-Марія-делла-Салюте.

Коментарі